Діяльність лікаря-гомеопату спрямована не так на боротьбу з конкретною хворобою, але в лікування організму, що страждає від різних недуг. Адже будь-яка хвороба – це прояв внутрішніх розладів, а також порушення саморегулюючої життєвої сили. Тому гомеопати намагаються знайти причину захворювання і впливати на неї максимально безпечним, але при цьому ефективним методом — гомеопатичними препаратами.
Провідний принцип гомеопатії – витіснення подібного до подібних – допомагає:
- знайти та усунути причину хвороби,
- усунути прояви захворювання,
- зміцнити організм загалом.
За допомогою гомеопатії сьогодні проводиться профілактика та лікування як гострих, так і хронічних захворювань, при цьому все більше людей віддають перевагу саме цьому методу боротьби з недугою.
Важливо розуміти, що гомеопатія, суттєво відрізняючись від звичайної медицини, оперує у своїй практиці майже ідентичними поняттями, а тому не входить у конфронтацію чи суперечність із традиційною медициною. Так, гомеопат вивчає в університеті ті ж предмети та науки, що й звичайний лікар, на практиці використовуючи ті самі методи обстеження та збору анамнезу, які характерні для роботи лікаря, що практикує традиційне лікування.
Основні відмінності гомеопатії – це:
- докладне вивчення всієї історії хвороби пацієнта, що допомагає виявити певні закономірності,
- ретельна оцінка скарг,
- встановлення минулих захворювань,
- оцінка відчуттів хворого.
У традиційній медицині лікарем вузької спеціальності діагностується певне захворювання, усунення якого призначає лікування, спрямоване лікування певного органу.
Гомеопатичні ліки допомагають стимулювати організм на повноцінну роботу, викликаючи симптоматику штучної хвороби. Під час гомеопатичного лікування організм виліковується як від головного захворювання, і від штучно викликаного.
При виборі гомеопатичного засобу лікарем враховується конституційний тип хворого, що включає:
- особистісні якості,
- особливості нервової системи,
- темперамент,
- характер,
- поведінка,
- реакцію на різні екстремальні та стресові ситуації,
- зовнішній вигляд,
- структуру тканини,
- колір волосся та очей.
Призначений за так званим конституційним типом пацієнта гомеопатичний препарат здійснює:
- згладжування психопатичних характеристик характеру,
- покращує особисті якості,
- оптимізує психічні стани та процеси,
- покращує самопочуття в цілому,
- піднімає настрій,
- полегшує процес соціалізації.
Якщо говорити про самі ліки, то вони виробляються з таких складових:
- рослинні продукти та їх виділення,
- тваринні продукти та їх виділення (наприклад, зміїна отрута),
- мінерали,
- метали, включаючи їх сполуки,
- речовини, що виходять штучним шляхом.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що гомеопатія по праву є унікальною наукою, що дозволяє організму самовилікуватися.